Біргартен народився з необхідності: пивні погреби ховали від сонця каштанами, а невдовзі під деревами поставили столи. Королівський указ 1812 року дозволив продавати там пиво — але не їжу, тож свою їжу в біргартен можна приносити й досі.
Правила прості: довгі столи спільні, підсідати — нормально, цокатися із сусідами — теж. Пиво беруть біля стійки, посуд повертають, застава за кухоль — святе.
Культура поміркованості вбудована: пиво тут — частина обіду й розмови, а не мета. Нарівні з гелесом завжди є радлер і безалкогольний вайцен.