Монастирі зробили для пива більше, ніж будь-хто: письмові рецепти, хміль замість трав і правило варити добре — на славу Божу.
Чому монахи
Монастир був єдиною середньовічною інституцією з грамотністю, дисципліною і часом: рецепти записувалися і покращувалися поколіннями. Пиво поїло паломників, годувало тих, хто постив («рідкий хліб»), і наповнювало казну обителі.
Перемога хмелю
До хмелю пиво гірчили грютом — трав'яною сумішшю, монополією на яку володіли єпископи. Хміль, вперше згаданий абатисою Хільдегардою Бінгенською, виявився не тільки смачнішим, а й консервував пиво — до XV століття він переміг повсюди, заодно зруйнувавши грютову економіку.
Спадщина
Прямі нащадки тієї епохи живі: трапістські броварні Бельгії варять за монастирським укладом досі — прибуток на обитель і благодійність, якість як форма молитви.